Сучасна російсько-українська війна, яка офіційно отримала назву Війна за Незалежність України, є боротьбою за державний суверенітет та саме право нашого народу на існування. Ця війна розпочалася не у 2022 році, а 19 лютого 2014 року, коли РФ окупувала перші об’єкти нафтогазовидобування на шельфі України, а згодом — Крим та окремі райони Донецької й Луганської областей. Ворог розв’язав цю загарбницьку війну з метою знищення української ідентичності та державності, перетворюючи спротив агресії на вирішальну запоруку нашої перемоги.

Протягом перших восьми років Збройні сили України разом із волонтерами стримували ворога на сході країни, але 24 лютого 2022 року агресія перейшла у фазу повномасштабного вторгнення. Незважаючи на плани Кремля захопити Київ за 3–5 днів, стійкий опір армії та цивільних, які голіруч зупиняли техніку та створювали загони тероборони, зірвав ворожий бліцкриг. Подальші стратегічні операції на Харківщині та Херсонщині дозволили визволити сотні населених пунктів, а перехід до «дронового етапу» війни та успішні дії у 2024–2025 роках продемонстрували технологічну перевагу України.

Важливою частиною державної політики пам’яті стало законодавче закріплення назви та дат цієї війни, що об’єднує суспільство довкола подвигу її учасників. Для вшанування пам’яті захисників і захисниць, які стали частиною «Небесного війська», встановлено Національний день молитви, що відзначається щороку 24 лютого. Це день віддання шани всім, хто поклав життя за свободу, та нагадування про нашу спільну відповідальність у боротьбі за відновлення територіальної цілісності України.

Сьогодні кожен із нас є частиною цієї великої історії — чи то через навчання, чи через волонтерство або безпосередній захист країни. Наша єдність і знання правдивої історії є тією зброєю, яка допомагає вистояти проти чисельно переважаючого ворога. Розуміння того, що війна триває за наше право на вільний європейський вибір, спонукає нас до згуртованості та віри в те, що єдиним можливим фіналом цієї боротьби є наша перемога.