День рідної мови — це в першу чергу вияв зацікавленості меншин, які активно використовують свою національну мову. Історія цього святкового дня має трагічне коріння. 21 лютого 1952 року в Бангладеші владою було жорстоко придушене повстання проти заборони на використання бенгальської мови в країні. Для Бангладешу це стало днем пам’яті загиблих за свою рідну мову. Важливість нових знань, цінностей, що передаються від покоління до покоління, та пам’ять про своє коріння — все це пов’язано із рідною мовою.

Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. За оцінкою фахівців, із шести тисяч мов, які нині існують, близько половини знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиліття. Тому ЮНЕСКО своїм Рішенням прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги для людства.

У Міжнародний день рідної мови набуває особливого сенсу заклик: любіть, плекайте і поважайте свою рідну мову! Українська мова – одне з найцінніших надбань, яке залишили нам наші пращури. Сьогодні, в умовах спротиву українців повномасштабному російському вторгненню, за українську мову, за національну ідентичність та право бути господарями на своїй землі борються кращі сини та доньки країни. Мова є потужною рушійною силою, яка об’єднала українців і весь світ та веде до Перемоги України.