Як правило, під таким заголовком очікуєш повідомлення про захоплюючу мандрівку теренами України. А на фото сподіваєшся побачити мальовничі краєвиди Букського каньйону, величні храми Чернігівщини, природничі ландшафти Умані.
На цей раз ми вирішили відійти від традицій. А все тому, що в якості турагенції виступає кафедра комп’ютерних наук і математики, а в якості сторони, яка приймає відвідувачів – університет Грінченка.
В суботу 25 січня 2020 року в рамках профорієнтаційної роботи і за покликанням душі Литвин Оксана Степанівна (зав. кафедри комп’ютерних наук і математики) і Семеняка Світлана Олексіївна (доцент кафедри комп’ютерних наук і математики) зустрічали команду старшокласників з математичного ліцею № 142 у супроводі Овчинникової Тетяни Анатоліївни (улюбленого вчителя математики і класного керівника).
Екскурсія розпочалася за класикою – з роздягальні і плавно коридорами університету перемістилася на п’ятий поверх – територію Факультету інформаційних технологій та управління. В Грінченківській аудиторії учні отримали інформацію про факультети та інститути нашого університету, а також детально ознайомилися зі спеціальностями, що розвиваються на нашому Факультеті й кафедрі комп’ютерних наук і математики, зокрема. Велика увага приділялася особливостям освітніх програм таких спеціальностей як математика та комп’ютерні науки, практико орієнтовному навчанню, роботі в Центрах розвитку компетентностей.
Важко чимось здивувати сучасних школярів, особливо тих, хто добре вивчає математику, фізику, хімію, а от зацікавити, – цілком реально! Це з легкістю довела Оксана Степанівна, продемонструвавши на «живому» об’єкті (в якості живого об’єкту виступав Максим, учень 10 класу) роботу 3Dсканера. Не менший інтерес викликала розповідь про те, як зібрані дані використовуються для побудови цифрових тривимірних моделей, з подальшою їх реалізацією за допомогою 3Dпринтера. Дійсно, з появою 3Dсканера та 3Dпринтера відомі слова поета «я пам'ятник собі воздвиг нерукотворный» наповнюються зовсім іншим змістом.
Хотілося б завершити суботню зустріч в стінах університету філіжанкою кави з тістечком, але, на жаль, графік вихідних профорієнтаційних заходів не співпав з графіком студентської їдальні. Тому невмируще гасло «хліба та видовищ» було реалізоване лише частково. Однак запропоновані «видовища» були настільки захопливими, що цілком затьмарили легеньку нотку розчарування від зачинених дверей їдальні:)))